Коли приходить біда, найперше запитання, яке ми ставимо, — «за що?». Це людське запитання, і Церква ніколи його не соромилася. Але Євангеліє поволі переводить нас від «за що» до «для чого» і, врешті, до «з ким».
Хрест не пояснює страждання. Він робить інше: показує, що Бог не спостерігає за нашим болем збоку. Він увійшов у нього сам — до кінця, без пільг і винятків.
Тому хрест на нашому храмі — не пам’ятник смутку, а знак того, що жодна темрява не буває остаточною.
