Заучені тексти потрібні — вони дають форму. Але поруч із ними варто лишати місце для власних слів дитини: подякувати за щось конкретне, попросити за конкретну людину.
Добре працює проста звичка: увечері назвати одну річ, за яку вдячний, і одну людину, за яку хочеш попросити. Це займає хвилину й тримається роками.
І головне — молімося разом із дітьми, а не замість них.
