Найчастіша помилка дорослих — почати з пояснень. Дитина засвоює віру не з визначень, а зі спостереження: як мама хреститься, як тато мовчить у храмі, як удома дякують перед їжею.
Тому перша порада проста: говоріть менше, показуйте більше. Друга — не бійтеся відповіді «я не знаю». Вона чесніша за вигадану відповідь і вчить дитину, що віра не боїться запитань.
І третя: розмова про Бога не мусить бути окремою подією. Найкращі з них трапляються дорогою зі школи.
